Персоніфікований облік

          Мета організації персоніфікованого обліку - створення інформаційних умов для визначення розміру виплат за пенсійним страхуванням залежно від розміру зарплати (доходу) та періоду страхового стажу, протягом якого сплачувалися страхові внески до Пенсійного фонду України.               Впроваджена у рамках проведення пенсійної реформи в Україні система персоніфікованого обліку міцно ввійшла в наше життя. Щорічно збираються індивідуальні відомості про застрахованих осіб, які потім зберігаються у вигляді персональної облікової картки.

           Використання даних персональної облікової картки спрощує процедуру оформлення пенсії і захищає застраховану особу від необхідності збору величезної кількості документів про заробіток (дохід). Крім цього, єдина централізована база даних облікових карток дозволяє накопичувати та зберігати інформацію, що надходить зі всіх місць роботи застрахованої особи, із всіх регіонів, де б не працювала людина протягом своєї трудової діяльності. Це дає можливість одержати інформацію про дохід і страховий стаж застрахованої особи в будь-якому управлінні Пенсійного фонду України. Електронна облікова картка зменшує ймовірність помилок у результаті неправильних дій, і в першу чергу спрямована на захист громадянина.

          Відповідно до статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при призначенні пенсії страховий стаж і заробіток громадян з 1 липня 2000 року береться тільки за даними персоніфікованого обліку. Тобто розмір пенсії безпосередньо залежить від того, в якому розмірі і як довго людина сплачувала внески до Пенсійного фонду.

         З 01.01.2011 року відомості з системи персоніфікованого обліку використовуються всіма фондами соціального страхування для визначення розміру виплат при настанні страхових випадків.

Звітність

       Облік застрахованих осіб та сум нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ведеться на підставі звітів страхувальників, які подаються до органів Пенсійного фонду України із застосуванням наступних нормативних документів:

        - до 1 січня 2010 року – постанова правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 № 7-6 „Про порядок формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 за № 1000/9599;

          - за 2010 рік – постанова правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 № 26-1 „Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за № 1136/17152.

         З 01.01.2011 облік застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування ведеться на підставі звітів страхувальників, які подаються до органів доходів і зборів України із застосуванням норм наказу Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за №1628/24160.