Базовим законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  За рахунок коштів Пенсійного фонду призначаються 3 вида пенсій за наступними умовами:
 
1)      умови призначення пенсій за віком:
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
             До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
 
- 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;
- 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957   року;
- 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
- 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958   року;
- 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
- 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959    року;
- 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
- 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960   року;
- 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
- 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961   року;
-          60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
 
             Для жінок, рік народження яких потрапив в «перехідний» період, передбачена компенсація більш пізнього виходу на пенсію, а саме пунктом 3 статтею 29 Закону встановлено, що жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27  Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку.
             До 1 січня 2015 року ті жінки, яким виповнилось 55 років та їх не приваблюють 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, до 1 січня 2015 року мають право на достроковий вихід на пенсію за віком,  за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. У цьому випадку розмір їх пенсії, обчислений відповідно до статті 27 та з урахуванням статті 28 цього Закону, зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію.
             Зменшення розміру пенсії за віком застосовується протягом усього періоду отримання пенсії незалежно від її виду.
             У разі коли жінка, якій достроково призначено пенсію, до досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працевлаштувалася, виплата дострокової пенсії на час роботи припиняється. У цьому випадку після досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, відсоток, на який зменшено розмір пенсії, переглядається з урахуванням кількості повних місяців страхового стажу, набутого за період роботи після дострокового виходу на пенсію.
             Відсоток, на який було зменшено розмір пенсії, також може бути переглянуто з урахуванням відповідної кількості повних місяців страхового стажу, якщо особа після досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, продовжує працювати і відмовилася від отримання пенсії.
             Абзацами першим і другим частини першої статті 28 Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини;
             Норми щодо збільшення страхового стажу для визначення мінімального розміру пенсії не поширюються на пенсіонерів, яким пенсію призначено до набрання чинності Законом 3668 (до 01.10.2011) за винятком тих, кому пенсія перераховуватиметься відповідно з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
             Згідно із статтею 27 Закону розмір пенсії за віком визначається за формулою:
             П = Зп х Кс, де:
             П - розмір пенсії, у гривнях;
             Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
             Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 Закону.
             Заробітна плата (дохід)  для обчислення пенсії враховується за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року
             Що стосується заробітної плати за періоди роботи до 1 липня 2000 року, то така заробітна плата може бути врахована при обчисленні пенсії за таких умов:
             1. за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами. Таке право пенсіонери матимуть лише у період до 1 січня 2016 року;
             2. в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з частиною третьою статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 8 (строкова військова служба), 13 (догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку) і 14 (один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства ) статті 11 цього Закону.  У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим частини першої статті 40 Закону 1058 (якщо страховий стаж складає менший період, ніж 60 календарних місяців враховується заробітна плата за фактичний страховий стаж), період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
             Заробітної плати (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії”.
При обчисленні заробітної плати за періоди одержання допомоги по безробіттю враховуватиметься мінімальна зарплата.
             Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
             Строки призначення пенсії за віком передбачені пунктом 1 статтею 45 Закону, а саме:
             - пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку;
             - пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
             У разі якщо при відстрочці часу призначення пенсії за віком не здійснюється підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу, пенсія, обчислена відповідно до статті 29 цього Закону, призначається з дня, що настає за останнім днем повного місяця відстрочки часу виходу на пенсію, який враховано до страхового стажу.
 
 
2) умови призначення пенсій по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою), інвалідності з дитинства:
Відповідно до статті 32 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” для призначення пенсії за I групою інвалідності, а також у період до 1 січня 2016 року для призначення пенсії за II групою інвалідності залежно від віку, в якому особу визнано інвалідом, або на день звернення за пенсією слід мати від одного року до 10 років страхового стажу, а саме:
до досягнення особою 25 років включно – 1 рік;
від 26 років до досягнення особою 28 років включно – 2 роки;
від 29 років до досягнення особою 31 року включно – 3 роки;
від 32 років до досягнення особою 34 років включно – 4 роки;
від 35 років до досягнення особою 37 років включно – 5 років;
від 38 років до досягнення особою 40 років включно – 6 років;
від 41 року до досягнення особою 43 років включно – 7 років;
від 44 років до досягнення особою 48 років включно – 8 років;
від 49 років до досягнення особою 53 років включно – 9 років;
від 54 років до досягнення особою 59 років включно – 10 років;
 
Для призначення пенсії за III групою інвалідності, а також починаючи з 1 січня 2016 року для призначення пенсії за II групою інвалідності на день звернення за пенсією, або залежно від віку, в якому особу визнано інвалідом, слід мати від одного року до 14 років страхового стажу, а саме:
до досягнення особою 23 років включно – 1 рік;
від 24 років до досягнення особою 26 років включно – 2 роки;
від 27 років до досягнення особою 28 років включно – 3 роки;
від 29 років до досягнення особою 31 року включно –  4 роки;
від 32 років до досягнення особою 33 років включно – 5 років;
від 34 років до досягнення особою 35 років включно – 6 років;
від 36 років до досягнення особою 37 років включно – 7 років;
від 38 років до досягнення особою 39 років включно – 8 років;
від 40 років до досягнення особою 42 років включно – 9 років;
від 43 років до досягнення особою 45 років включно – 10 років;
від 46 років до досягнення особою 48 років включно – 11 років;
від 49 років до досягнення особою 51 року включно –  12 років;
від 52 років до досягнення особою 55 років включно – 13 років;
від 56 років до досягнення особою 59 років включно – 14 років.
 
Особи, визнані інвалідами (незалежно від групи) після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу не менш як 15 років.
Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи – 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи – 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи – 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Тобто, спочатку визначається розмір пенсії за віком, а потім – розмір пенсії по інвалідності. При цьому до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”  
Якщо інваліди ІІ та ІІІ групи не працюють та мають відповідний стаж роботи (без урахування періоду з дня встановлення інвалідності до досягнення віку, передбаченого статтею 26 вищезазначеного Закону), пенсія по інвалідності обчислюється у розмірі пенсії за віком. Пенсія по інвалідності у розмірі пенсії за віком обчислюється за наявності такого страхового стажу:
а) для інвалідів ІІ групи:
у жінок – 20 років, а у чоловіків 25 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років включно;
у жінок – 21 рік, а у чоловіків 26 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 48 років включно;
у жінок – 22 роки, а у чоловіків 27 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 50 років включно;
у жінок – 23 роки, а у чоловіків 28 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 53 років включно;
у жінок – 24 років, а у чоловіків 29 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 56 років включно;
у жінок – 25 років, а у чоловіків 30 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 59 років включно;
б) для інвалідів ІІ групи, які визнані інвалідами після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтю 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та для інвалідів ІІІ групи – 35 років у чоловіків та 30 років у жінок.
 
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 зазначеного Закону для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40, а саме, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.  За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Інваліди по зору I групи – сліпі  та інваліди з дитинства I групи мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 50 років, жінками – 40 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу в чоловіків і не менше 10 років страхового стажу в жінок.
Відповідно до пункту 2 статті 45 пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;
У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності.
У разі коли вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права.
 
3) умови призначення пенсій у зв'язку з втратою годувальника:
Згідно зі статтею 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) пенсію у зв’язку з втратою годувальника призначають непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності. Тобто, якщо годувальник помер (загинув) у віці

 
 
Непрацездатними членами сім’ї вважаються:
- чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону;
- діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.
- діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні  (зміни, внесені згідно із Законом N 231-VII від 14.05.2013 );
- чоловік (дружина), а в разі їх відсутності – один із батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку та працездатності, якщо вони не працюють і зайняті доглядом за дітьми померлого годувальника до досягнення ними 8 років.
До членів сім’ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться зазначені вище особи, якщо вони були на повному утриманні померлого годувальника чи одержували від нього допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. При цьому, дітям пенсію у зв’язку з втратою годувальника призначають незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення. Усиновлені діти мають право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника нарівні з рідними дітьми. Пасинок і падчерка також мають право на пенсію в разі втрати годувальника нарівні з рідними дітьми, за умови, що вони не одержували аліментів від рідних батьків.
Пенсію у зв’язку з втратою годувальника призначають на весь період, протягом якого член сім’ї померлого годувальника є непрацездатним, а членам сім’ї, що досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26  Закону, – довічно.
Змінюють розмір пенсії або припиняють її виплату членам сім’ї з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
Статтею 39 Закону зазначено, що на всіх членів сім’ї, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, призначають одну спільну пенсію.
На вимогу члена сім’ї із загальної суми пенсії виділяють його частку, яку виплачують окремо. Виділення частки пенсії провадять із першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла заява про виділення частки пенсії.
Згідно зі статтею 37 Закону пенсія у зв’язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім’ї призначається в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, на двох та більше непрацездатних членів сім’ї – 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Дітям - сиротам пенсію у зв’язку з втратою годувальника призначають  виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.
Відповідно до статті 24 Закону для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюють розмір пенсії у зв'язку з втратою   годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховують період з дня смерті годувальника до дати, коли  годувальник досяг би  віку, передбаченого статтею 26 Закону.
Відповідно до постанови Кабінету  Міністрів України від 26 березня 2008 року  № 265 «Деякі питання  пенсійного  забезпечення громадян» у разі, якщо розмір пенсійної виплати  (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, сум індексації, цільової грошової допомоги, інших доплат, крім пенсії за особливі заслуги та щомісячної доплати членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає на одного непрацездатного члена сім’ї 100 %, на двох – 120 %, на трьох і більше – 150 % прожиткового мінімуму для  осіб, які втратили працездатність, надають щомісячну державну адресну допомогу до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.